Букови́на — історико-географічний регіон, розташований на українсько-румунському етнографічному прикордонні, між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії Пруту та Сірету. Нині ця територія входить до складу України (Північна Буковина) та Румунії (Південна Буковина).

Це неймовірно цікавий регіон, який вражає своєю яскравістю та різноманіттям. У колекції представлені традиційні сорочки, які були характерними для цього регіону у кінці XIX- початку ХХ століття.

Як бачимо, святкові сорочки є пишно оздобленими з великою кількістю сакральних символів та знаків, що збереглися з прадавніх часів і аж до початку ХХ століття і, що неймовірно тішить, активно відроджуються у наш час. Наприклад, наша галерея започаткувала проєкт по створенню сучасних реплік із музейних експонатів, що належать до нашої колекції.

Отож ми бачимо кілька рядів сорочок, на рукавах яких вишите "дерево роду" чи, так зване, "дерево життя". Це прадавній символ, що дійшов до сьогодення ще аж із дохристиянського періоду нашої історії. У той час на наших землях побутували вірування, котрі, як і в усіх давніх народів, були тісно пов'язані з повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Відповідно, явища та сили природи набували певних людських рис і в таких образах поставали у казках, билинах та віруваннях. Так з'явилися Боги, янголи, демони, чорти, водяники, мавки, русалки і ще безліч персонажів, що знайомі нам і донині. То ж природно, що у той непростий час чоловіки молилися богам грому, війни, полювання, а жінки поклонялися Берегині (зустрічалися й інші регіональні назви у різня періоди) - богині, що оберігає сімейне вогнище і опікується родиною. Її зображали жінкою, що здійняла догори руки для захисту. Через тисячоліття це зображення трансформувалося у дерево з піднятим гіллям, яке ми тут і бачимо. До речі, християнство теж не відмовилося від цього символу і "Покрова" - це фактично та сама Берегиня - жінка з піднятими для захисту руками. Цей символ ми знаходимо фактично у всіх регіонах і на різних елементах одягу та побуту: починаючи від Буковинських кептарів, сорочок та наміток, закінчуючи полтавськими та кролевецькими рушниками, про які поговоримо згодом.

Також хочемо познайомити Вас з сухозолотом і сухосріблом, які на Буковині ще називали "сирмою". Це золота та срібна нитка, яка активно використовувалася для оздоблення святкових сорочок, а також впліталася при ткацтві у запаски, крайки, горбатки та намітки. Якраз на буковинських сорочках добре видно цю оздобу. Мати сорочку, вишиту сирмою було дуже дорого і дуже статусно. Чим більше сухозолота було в одязі дівчини чи жінки, тим поважнішою виглядала її родина. Але все ж були і обмеження. Соціальний стан теж мав не абияке значення, а тому, якщо навіть якась ґаздиня мала кошти та натхнення активно оздобили сорочку цим дорогим матеріалом, то все ж їй не варто було використовувати його більше, ніж це було у, скажімо, жінки селищного голови чи дружини священника.

Взагалі про оздоблення золотими та срібними нитками та злото-срібними ґудзиками згадується ще при описах одягу козацької старшини, а це ще кілька століть тому. Тканини з такими нитками та самі нитки потрапляли на наші землі зі Сходу. Їх везли у Європу нашими судноплавними ріками, а тому не дивно, що якраз на берегах Дністра так рясно розрослася та розквітла ця модна тенденція.

У експозиції окремими групами представлено різні типи сорочок та одягу загалом. Їх різноманіття зумовлене походженням, тобто приналежністю до того чи іншого району, періодом та призначенням, адже ще 100-150 років тому одяг був одним з основних атрибутів соціального позиціонування людей: одні сорочки носили дівчата, інші - молодиці, ще інші - вдови і т.д. Також різні вишиванки носили на великі свята, вечорниці, у будень, та усі вони вирізнялися особливою витонченою незбагненною естетикою.