Поку́ття — історико-географічний регіон України, південно-східна частина сучасної Івано-Франківської області.

Походження назви має різні тлумачення. Найбільш достовірним є виведення її від слова «кут». Це може бути назва землі «по кутах», які були утворені крутими вигинами річок (у цьому випадку Дністра, Прута та Черемоша з притоками).

Назва може походити і з того, що у джерелах XVII—XVIII ст. Покуттям називали південно-західний «кут» Галичини між річками Дністром, Черемошем та Карпатами (включно зі значною частиною Гуцульщини, хоча з XIX ст. Покуття охоплює лише рівнинну частину цієї території).

Також термін походить від назви містечка Кути. У 1501 році польська держава черговий раз відвоювала у Молдавського князівства територію між Бистрицею та Черемошем. Крайнім польським містом на цій території стало містечко Кути. А навпроти нього, на правому березі Черемоша знаходиться містечко Вижниця, яке вперше було згадане у Молдавському літописі 1501 року для окреслення молдавських кордонів. Отже територія від Бистриці по Кути і є Покуттям. З молдавської точки зору, Покуттям є територія на північний захід від Кутів.

Її північною межею вважається Дністер (це Західне Поділля), східною — кордон із Буковиною, а південно-західною - Гуцульщина.

Цей етнографічний регіон переважно формують теперішні Городенківський, Снятинський та частина Коломийського району Ів.Франківської області, і відповідно побутують назви «Городенківське Покуття», «Снятинське» і т.д.

Цей край вражає своєю самобутністю. Для Городенківського та Снятинського Покуття характерне червоне та вишневе домінування кольорів, в той час як Коломийщині притаманні більше різнобарв’я, на що, безумовно, вплинула близькість гуцулів. В експозиції ми бачимо різні типи сорочок, так, наприклад, сорочки кінця ХІХ століття мають більш архаїчний монотонний характер, в той час як у сорочках ХХ століття уже з'являється більше кольору. У цьому регіоні слід окремо виділити особливе оздоблення крайок та поясів, прикрашених всеможливими кутасами (в народі - дармовиси), яскравим ткацтвом та використанням сухозолота чи сухосрібла - характерних золотих та срібних ниток, які детальніше описані у розділі "Буковина".

Висока естетика покутської ноші вражає. Її трудомістке та кропітке виготовлення – це яскраве мистецьке явище з глибокою культурною спадщиною, бо навіть у межах регіону, поміж близьких сіл, можна простежити як подібні елементи, так і цілу низку локальних відмінностей.

Без перебільшення, покутські строї гідні статусу об’єкта нематеріальної спадщини ЮНЕСКО на рівні з усім відомою борщівською сорочкою та багатьма іншими шедеврами народної творчості різних регіонів України.