Поку́ття — історико-географічний регіон України, південно-східна частина сучасної Івано-Франківської області.

Походження назви має різні тлумачення. Найбільш достовірним є виведення її від слова «кут». Це може бути ім'я землі «в кутах», утворюваних крутими згинами річок (у цьому випадку Дністра, Прута та Черемоша з притоками).

Назва може походити і з того, що у джерелах 17—18 ст. Покуттям називали південно-західний «кут» Галичини між річками Дністром, Черемошем та Карпатами (включно зі значною частиною Гуцульщини, хоча з 19 ст. Покуття обіймає лише рівнинну частину цієї території).

Також термін походить від назви містечка Кути. Так у 1501 році польська держава черговий раз відвоювала від Молдавського князівства територію між Бистрицею та Черемошем. То крайнім польським містом на цій території стало містечко Кути. А навпроти нього, на правому березі Черемоша знаходиться містечко Вижниця, яке вперше було згадане у Молдавському літописі 1501 року для окреслення молдавських кордонів. Отже територія від Бистриці по Кути і є Покуттям. З молдавської точки зору, Покуттям є територія на північний захід після Кутів.

Її північною межею вважається Дністер (це Західне Поділля), східною — кордон із Буковиною, а південно-західною - Гуцульщина.

Цей етнографічний регіон переважно формують теперішні Городенківський, Снятинський та частина Коломийського району Ів.Франківської області, і відповідно побутують назви "Городенківське Покуття " , "Снятинське" і т.д.

Цей край вражає своєю самобутністю. Для Городенківського та Снятинського Покуття характерно червоне та вишневе домінування кольорів, в той час як Коломийщині притаманні більше різнобарв’я, на що, безумовно, вплинула близькість гуцулів. В експозиції ми бачимо різні типи сорочок, так, наприклад, сорочки кінця ХІХ століття носять більш архаїчний монотонний характер, в той час як у сорочках ХХ століття уже з'являється більше кольору. У цьому регіоні слід окремо виділити особливе оздоблення крайок та поясів, прикрашених всеможливими кутасами (в народі - дармовиси), яскравим ткацтвом та використанням сухозлота чи сухосрібла - характерних золотих та срібних ниток, про які детальніше описано у розділі "Буковина".

Висока естетика покутської ноші вражає. Її трудомістке та кропітливе виготовлення – це яскраве мистецьке явище з глибокою культурною спадщиною, бо навіть у межах регіону, поміж близьких сіл, можна простежити як подібні алементи, так і цілу низку локальних відмінностей.

Без перебільшення, покутські строї гідні статусу об’єкта нематеріальної спадщини ЮНЕСКО на рівні з усім відомою борщівською сорочкою та багатьма іншими шедеврами народної творчості різних регіонів України.