Закарпатська вишиванка – напрочуд цікава й надзвичайно різноманітна. Коли ми згадували про Буковинську вишиванку, то говорили про її велике різноманіття, але воно ніяк не зрівняється із закарпатською сорочкою, вишивка на якій є абсолютно різною в кожному регіоні! Важко уявити, щоб, до прикладу, у Києві люд носив на Солом’янці одні вишиванки, а на Борщагівці – зовсім інші. А на Закарпатті саме так і відбувається. Така особливість зароджувалася й закріплювалася протягом багатьох століть, адже, окрім корінного населення тут проживають ще й словаки, угорці, румуни, німці тощо.

Протягом ХІХ – середини ХХ ст. закарпатська вишивка трансформувалася з однокольорового полтавського стилю «білим по білому» у самобутнє поєднання червоного з синім (подекуди з вкрапленнями інших кольорів) на білому тлі, а також – поліхромні вишивки з домінуванням одного чи декількох кольорів. Причому так само видозмінювалися й набували поширення вишиті речі у побуті. Якщо спочатку на Закарпатті вишивали здебільшого серветки й скатертини, то згодом почала набирати обертів і вишиванка. Змінилося й значення хатнього начиння: з суто декоративно-естетичного воно трансформувалося в обрядове, оберегове, магічне. Те саме сталося й з орнаментами, що еволюціонували від простих геометричних об’єктів до складних натуралістичних композицій з квітами (у 20-30 рр. ХХ століття, коли стрімко поширилася вишивка гладдю та фабричні нитки). Основна риса закарпатських орнаментів – зигзаги, також відомі як «кривульки», що чудово доповнювали традиційні ромби й пишно прикрашали як чоловічі, так і жіночі сорочки.

Усього на Закарпатті існувало чотири основні види орнаментів (принаймні так їх умовно виділяють, але, певна річ, що загальна кількість і структурна сітка куди більш розгалужені): бойківський (найскромніший орнамент з геометричних фігур), гуцульський (найяскравіший та найбільш урізноманітнений), лемківський (з витонченими квітковими мотивами) та угорський (винятково рослинний).

Щоб розібратися, який регіон Закарпаття репрезентує та чи інша вишиванка, поговорімо спочатку про головні осередки (вони фактично збігаються зі згаданими вище видами орнаментів), а потім звернімо увагу на сорочки долинян – мешканців області.

ЗАКАРПАТСЬКА ГУЦУЛЬЩИНА

Рахівщина – осередок, який майже повністю населяють гуцули. Саме тут традиції вишивки найкраще збереглися до сьогоднішніх днів. Сорочка тут – одяг не тільки святковий, а й повсякденний. Цікаво, що, окрім звичних вовняних, лляних та металевих ниток, тут в активному вжитку були й ті, що завозилися з американського континенту. Як таке можливо, запитаєте ви? Річ у тім, що Карпати, а також Рахівщина, як найвища точка гір, ніколи не були у «топах» промислових регіонів, і люди шукали прибутків далеко за межами Батьківщини. Зараз – це Чехія, Польща, а тоді «мейнстрімом» була Америка, причому однаково популярними були як Північна, так і Південна. Вихідці із Західної України підтримували зв’язки з родичами, що залишилися вдома, та висилали їм різноманітні подарунки з-за кордону. Гуцульська вишивка – це велика кількість різноманітних технік: низинка (домінуюча техніка; її особливістю є те, що орнамент виходить густим на зворотному боці і закриває усе полотно), стебнівка, штапівка, хрестик, мережка, гладь, верхоплут, виколювання. Ознайомитися з Гуцульщиною детальніше ви можете оглянувши нашу окрему експозицію автентичного одягу та аксесуарів цього надзвичайно цікавого регіону.

Орнаменти східного Закарпаття, в основі яких лежав ромб чи півромб, а також інші геометричні варіації, дещо схожі на івано-франківські. Кольором №1 є червоний у всіх його відтінках та проявах. Активно вишивають також зеленим, жовтим, синім та чорним.

Місцевість, що заселена угорцями, щільно просякнута мадярськими звичаями у вишивці. Бордовий, червоний, рідше жовтий та фіолетовий – це та гама кольорів, яку найчастіше можна побачити на сорочках даного регіону. Цікаво, що основним центром вишивки цього краю є село Слобода, але вишивають тут в основному переселенці і роблять це за бойківським та лемківським зразком. Найчастіше берегівська вишивка містить у собі рослинний орнамент (тюльпан, троянда, жоржина, гвоздика), подекуди сорочки прикрашені листям. Серед геометричних орнаментів найбільшого поширення набули поліхромні «раковці».

Мукачеве – місцевість полінаціональна: тут вам і угорці зі словаками, і євреї з німцями. Не дивно, що тут можна натрапити як на рослинні, так і на геометричні орнаменти.

Популярними є й «мінти» (з угор. «minta» – приклад, взірець) з рослинними вкрапленнями. Серед звичних мотивів: конюшина («команичка»), листя дубу, квіти. Сьогодні мукачівські гаптувальниці дещо втрачають інтерес до споконвічних традицій, проте кольорова гама залишається незмінною. Переважають зелені, сині, бордові та червоні кольори.

Вишивка Ужгородщини зазнала помітного впливу словацьких та угорських мотивів (оскільки саме тут проходять кордони держав). Тож, неабиякою популярністю в регіоні користуються сорочки з червоно-чорними, червоно-жовтими, рожевими орнаментами (угорська традиція), а також темно-сині, блакитні та різноманітні поєднання з червоним кольором (словацький вплив).

Територія Лемківщини охоплює Ужанську долину, південно-західну Великоберезнянщину та десяток сіл у верхів’ї правого берега річки Уж. Тут добре відчувається вплив сусідніх етногруп: бойків та словаків. Якщо раніше в оздобленні домінував геометричний орнамент, то з 30-х років минулого століття почали з’являтися також рослинні мотиви, що вибудовувались у своєрідні замкнені композиції. Тоді ж кольорова гама набуває червоно-синіх відтінків, а серед технік найпопулярнішими стають хрестик та гладь.

Своєрідною візитівкою Бойківщини є «опліча» — давні жіночі сорочки, які вишивали двома голками одночасно: грубою, що прокладала основний шов, та тонкою, яка закручувала нитку в делікатний сітчастий візерунок. Окрім характерних для краю (описаних у попередньому розділі) орнаментів, бойки часто використовували мережку та антропоморфні мотиви. Колірна гама регіону традиційно стримана: червоний, синій та білий кольори. Більш докладно з бойківськими строями ви можете ознайомитися в нашій експозиції одягу та аксесуарів цього регіону.

І насамкінець — декілька слів про закарпатських долинян. Цей народ населяв територію від Малого Березного на півночі до румунського кордону на півдні та від Карпатських гір до кордону зі Словаччиною. Не будемо заглиблюватися у особливості кожного району, проте хочемо виділити загальні риси їхнього стилю: вишивка по збірках, домінування геометричних візерунків, стримана біла вишивка на чоловічих сорочках та багатобарвна на жіночих. Серед технік найпоширенішими були низина, хрестик, кучерявий стіб та вирізування.